5 правил життя поліцейського снайпера

Опубликовано 26 Дек 2018

Рота Стафф 26.12.18 2Поліцейський роти особливого призначення Донецької області з позивним «Стафф» у свої 24 роки став третім кращим стрільцем України на змаганнях працівників підрозділів МВС України. Про те, як «зеленим» курсантом ніс службу у напівокупованому Донецьку «під прикриттям», захист Мар’їнки під час загрози прориву бойовиків і тренування за програмою американського спецназу – з перших вуст.

Бути вірним присязі

Стати правоохоронцем хлопець вирішив після служби в армії, у внутрішніх військах. Мрією донеччанина був спецназ, адже це справжня чоловіча робота – бути сильним та захищати слабших. В 2014 році юнака та його товаришів після навчання у Маріупольському училищі професійної підготовки працівників поліції направили на практику в рідний Донецьк. А тут якраз розпочалася окупація, бойовики захоплювали держустанови.

«У складі підрозділу «Грифон» ми заступали на охорону судів, які на той час вже не працювали. Головне завдання було – щоб туди ніхто не увійшов. Із озброєння у нас були кийки – проти людей з автоматами ми б не встояли. Але до нашого об’єкту вони не заходили.

На питання «що робити?» у керівництва відповіді не було. Стали зникати міліціонери, ми ходили на службу у цивільному, ховали посвідчення. Я додому йшов кружними шляхами, напевно, це й врятувало. Тоді ми, 12 курсантів, хто не прийняв те, що відбувалося, прийшли з пропозицією передислокуватися до Маріуполя».

Виїжджали на електричці, по двоє, ретельно обходили пости на вулицях, адже у сумках був однострій.

Зламатися може кожен, але не ти

У нещодавно звільненому Маріуполі жили у казармі та заступали на патрулювання, охороняли мости та інші стратегічні об’єкти від диверсантів.

Працювали без відпочинку: на 10 діб – один вихідний (!). Тоді важка броня та зброя вже здаються продовженням тебе, а єдина мрія – виспатися… Деякі товариші з різних причин повернулися назад у Донецьк. «Стафф» залишився.

З 2015 року хлопець працював у різних спецпідрозділах. В період активних бойових дій ніс службу біля «нуля».

Взимку 2016 року, коли була загроза прориву бойовиків у Мар’їнку, на підмогу жителям спрямували спецпризначенців. Ворожі снаряди потрапляли в середину міста, тому завданням поліцейських було виявляти диверсантів, корегувальників вогню, доставляти підозрілих осіб у відділення поліції для перевірки.

«Також охороняли стратегічні об’єкти. Навіть якщо обстріл з усіх боків — покинути пост, відступити, здати позиції – не можна. Було таке: знаходжусь на посту, а над головою стоїть свист від стрілецької зброї противника. Раптом з дерева, що навпроти мене, стали падати потрощені гілки – позбивало кулями. Наші, на щастя, всі живі…».

Найвища майстерність — не доводити до застосування зброї

На рахунку старшого сержанта поліції безліч затримань – вбивці, наркоділки, вимагачі. Саме в спецпідрозділі він навчився влучно стріляти. Але у жодному випадку (!) вогнепальну зброю застосовувати не довелося.

«Будь-яке завдання – це ризик та небезпека, адже ніколи не знаєш, що на тебе чекає на місці, як поведуть себе озброєні злочинці. Відтак, ти завжди маєш бути готовим до будь-якого розвитку подій. Але найвища майстерність — коли не доводиш до прямого зіткнення. Ми намагаємося спрацювати так, щоб злочинець не встиг дістати зброю та надати опір. Все відбувається дуже швидко, за кілька секунд».

Берися за «неможливі» завдання

Поліцейський впевнений: лише коли ставиш собі високу планку, можеш чогось досягти. Так він потрапив у спецназ, а на початку грудня – увійшов до трійки кращих стрільців України серед правоохоронних підрозділів. І це при тому, що у змаганнях він брав участь вперше у житті.

Вогневій підготовці «Стафф» тренувався у інструкторів за методикою S.W.A.T. – спецпідрозділу США.

«Раніше нас як вчили? Одне око заплющив, прицілився, без поспіху. В реальному житті часу на це немає. Зараз абсолютно нова програма. Ми повинні швидко дістати пістолет, дослати патрон у патронник та дуже швидко вистрілити. Правильний хват, стойка, і потім це вже звичка рук, і ти вже робиш усе на автоматі та влучаєш у ціль».

Отримані навички допомогли на змаганнях. Потрібно було вибити 6 гонгів швидше за суперника. Гонг – це так званий металевий папірець розміром десь 10 на 10 см. Вони були розташовані на відстані 15 м, на різній висоті від землі та з різних боків.

«Влучити у гонг, особливо на швидкість, набагато складніше, ніж у звичайну мішень. Завдання ускладнювалася тим, що під час вправи ми мали змінити магазин. Так, звичайно, є свої секретики, як стріляти прицільно, але нехай вони залишаться в тайні».

Коли в тебе вірять, ти здатен звернути гори

Як і інші спецпризначенці, хлопець ніколи не каже близьким, на яке завдання вирушає, який ризик там чекає. Його днями може не бути вдома, а можуть викликати по тривозі посеред родинного свята – у будь-якій ситуації поліцейського завжди підтримають кохана дружина та дворічний синочок. Тому він має зробити все, на що здатен, та повернутися до них.

«Дружина підтримує мене у всіх ідеях та мотивує йти далі. Лише завдяки їй, її розумінню та вірі у мої сили, я можу розвиватися у професії. Вона єдина, кому я беззаперечно довіряю в цьому житті».

Похожие сообщения